Міжнародний день прав людини
Міжнародний день прав людини – 62-га річниця проголошення Загальної декларації прав людини
Історія людства болісно вчить людину бути людиною, постійно нагадуючи їй про те, що вона людина.
10 грудня вся прогресивна світова спільнота відзначає Міжнародний день прав людини. Після Другої світової війни та повалення тоталітарних фашистських режимів, які звели нанівець права людини та навіть саме її існування, саме цього дня 1948 року була проголошена Генеральною Асамблеєю ООН Загальна декларація прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.
Декларація є революційним документом міжнародного права, яким уперше визнано шляхом унормування природні права людини, а також визначено легальні випадки допустимих їх обмежень.
Права людини – це її природні права, які кожен має лише тому, що він є людиною, та якими всі люди володіють однаковою мірою і які є невід’ємними. Вони є соціальними і політичними гарантіями, необхідними для визнання людини, її охорони та захисту від посягань на гідність з боку сучасних держав і сучасних ринків.
Здійснення прав людини уможливлює збереження та відновлення гармонії людських стосунків і суспільних правовідносин, забезпечення мирного життя разом. Безпека є необхідною передусім для кожної людини, яка за її допомогою може безперешкодно та ефективно реалізувати свої права та виконати обов’язки без шкоди для інших людей.
У цивілізованих суспільствах завжди вважалося неписаним законом: саме поетам Бог дарував право бути речниками людей, рідного народу, батьківщини.
Про прагнення бути людиною неперевершено нагадав нам Василь Симоненко:
Ти знаєш, що ти – Людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі – Людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Вочевидь, поет жив і творив, прагнучи пробудити в душах людей самосвідомість і жагу до справжнього відродження найкращих людських якостей.
Відтак, ми та наші справи мають бути позитивним прикладом для наших дітей, внуків і правнуків, що надихатиме їх жити та спонукатиме жити якнайкраще!
© Олег Олійник
голова правління Громадської
правозахисної організації «Христинівчани»,
депутат Христинівської районної ради
